Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і  життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Чорні ворони зграями літали над Україною, яка заціпеніла в тяжкому смертельному сні 1933-го. Щороку українці вшановують пам’ять про жертв Голодомору.

19 листопада керівниками груп були проведені виховні години на тему «Голодомор – чорна сповідь моєї Вітчизни». Учням ще раз нагадали про те, наскільки потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш. Викладачі намагалися донести дітям інформацію про те, які страшні речі були і що потрібно робити, щоб такого більше не повторилося.

20 листопада викладач історії Мегей А.В. провела історичну лекцію учням групи 12 на тему  «Дзвони 33-го». Викладач ознайомила учнів із трагічними сторінками подій української історії, зокрема із фактами Голодомору.

У кабінеті історії було презентовано медіа-вернісаж «Голод 33-го», на якому були представлені архівні документи, ілюстровані матеріали та спогади очевидців тієї страшної трагедії.

На вшанування світлої пам’яті жертв голодомору в Україні 1932-1933 роках у стінах КВПУ будівництва і дизайну 21 листопада оголошено хвилину скорботи.

23 листопада учні 24 групи переглянули та обговорили документальний фільм «Жорна».

  

У стінах училища було проведено конкурс стіннівок «Голодомор: Україна пам’ятає, світ визнає». Його метою є висвітлення теми Голодомору 1932-1933 рр. в Україні, усвідомлення його трагізму, а також сприяння зростанню патріотичних почуттів на засадах особистого розуміння історії.

З 12 до 23 листопада в бібліотеці для читачів експонувалася книжково-ілюстративна виставка пам’яті «Скорботний тридцять третій». На виставці представлені документи, фотографії та публікації про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців, тих, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль, спричинені тоталітарним режимом.

Матеріали книжкової виставки містять інформацію про події 1932-1933 рр. на території України загалом, коли під час спланованого радянським тоталітарним режимом голоду загинули мільйони мешканців сіл і міст.           З огляду на масштабність втрат та тотальний характер, Голодомор 1932-1933 рр. вважається найбільшою трагедією української історії ХХ століття.

Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в нашій пам’яті, як одна з найстрашніших сторінок минулого.

Ти кажеш не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерно вимили до тла?

Як навіть вариво виймали з печі

І забирали прямо із горшків,

Окрайці виривали з рук малечі

І з торбинок нужденних стариків?

Ти кажеш, не було голодомору?

Чому ж тоді, як був і урожай,

Усе суціль викачували з двору.

– Греби, нічого людям не лишай!..

Я бачив сам у ту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять мені в очах…

А кажеш – не було голодомору!

Д. Білоус

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *