Однією із найбільших трагедій українського народу є голод 1932-1933 рр., заподіяний насильницькою масовою колективізацією, сталінською політикою розкуркулення, горезвісними хлібозаготівлями, «чорними дошками» і «червоним терором».

Голодомор – не історична минувшина, а глибока демографічна і духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам’ять його очевидців і жертв. Українців позбавляли Батьківщини, винищували родовід, обкрадали духовно, морили голодом, вбивали і примушували мовчати.

Занадто багато безіменних могил в Україні. Маємо згадати трагічне минуле, унеможливити духовну і соціальну руїну українського народу, повернути історичну справедливість – всенародного вшанування та увічнити пам’ять убієнних голодомором селян.

Страшним дзвоном відгукується голодомор сьогодні. Ніколи не забувається трагедія минулого. Щороку в кінці листопада Україна відзначає День пам’яті жертв голодоморів. Ця дата – спільна гірка пам’ять, незагоєна рана усіх наступних поколінь українського народу. Відходять у небуття очевидці того страхіття, але народна пам’ять про жахливий злочин не вгасає, болем пронизуючи свідомість поколінь.

Не винятком стали заходи проведені в Київському вищому професійному училищі будівництва і дизайну, де з 17 до 24 листопада ушановувалась пам’ять жертв голодомору.

Відкривали пам’ятні дні скорботи учнівські стіннівки під загальною темою «Голодом вбивали нашу свободу. Не підкорені у 33-му – непереможні сьогодні». Продовжили тиждень-реквієм акцією «Запали свічку пам’яті». Експозиція, яка ґрунтовно доповнювала проведену акцію ще раз нагадала про біль у серці. Вона черговий раз наголосила, що найсвятіше серед найсвятіших – це хліб. Адже ним зустрічають гостей, проводжають у дорогу та бережуть кожну крихту, і його насильно відбирали в 1933-му.

Інші заходи такі, як: тематична експозиція в бібліотеці «Пам’ять єдина», випуск тематичної училищної газети «Читайка» приурочена Голодомору, виховні години «Україна пам’ятає» та перегляд кінофільмів «Голодомор 32-33», дали можливість  ще раз учням познайомитись із  документальними свідченнями страшної трагедії, монографіями на тему голодомору, світлинами тих років.

Ушанувавши пам’ять минулого черговий раз підтверджує слова із народної мудрості: «Нема долі без солі, а без хліба життя».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *